Верховний Суд роз’яснив, за яких обставин батько або мати загиблого військовослужбовця можуть втратити право на одноразову грошову допомогу через ухилення від його утримання за життя.
Йдеться про постанову Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі №584/661/24.
Суд дійшов важливого висновку: факт ухилення від виконання обов’язку щодо утримання загиблого військовослужбовця може бути встановлений судом уже після його смерті. Однак самої відсутності спілкування між батьками та дитиною чи ненадання матеріальної допомоги для цього недостатньо.
Батькам загиблого призначили 15 млн гривень
Справа стосувалася родини загиблого військовослужбовця.
Комісія Міністерства оборони України ухвалила рішення про призначення його батькові та матері одноразової грошової допомоги у загальному розмірі 15 млн грн. Виплату розподілили між ними у рівних частках.
Мати військовослужбовця звернулася до суду. Вона стверджувала, що батько багато років фактично не брав участі у житті сина, не спілкувався з ним та не надавав матеріальної допомоги.
Жінка просила встановити факт ухилення батька від виконання обов’язку щодо утримання сина за його життя, а також визнати його таким, що втратив право на отримання ОГД.
Що вирішили суди
Суд першої інстанції частково задовольнив позов та встановив факт ухилення батька від виконання обов’язків щодо утримання сина у визначений період.
Проте Київський апеляційний суд скасував цю частину рішення. Апеляція дійшла висновку, що позивачка не надала достатніх доказів саме свідомого ухилення батька від виконання своїх обов’язків.
Мати загиблого подала касаційну скаргу.
27 травня 2026 року Верховний Суд залишив її без задоволення, а рішення апеляційного суду в оскарженій частині — без змін.
Ухилення можна встановити навіть після смерті військового
Одним із найважливіших висновків Верховного Суду стало тлумачення частини другої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон передбачає можливість відмовити у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, припинити або призупинити її виплату особі, щодо якої судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено факт ухилення від виконання обов’язку щодо утримання загиблої особи за її життя.
Верховний Суд зазначив: слова «за її життя» стосуються періоду, коли мало відбуватися ухилення, а не моменту, коли суд повинен встановити цей факт.
Тобто звернутися до суду з відповідною вимогою можна і після загибелі військовослужбовця.
Одного факту відсутності допомоги недостатньо
Водночас Верховний Суд звернув увагу на необхідність належної доказової бази.
Потрібно підтвердити не просто те, що батько або мати не давали грошей чи тривалий час не підтримували зв’язок із дитиною, а саме свідоме невиконання встановленого законом обов’язку.
У розглянутій справі апеляційний суд, оцінивши докази та показання свідків, не встановив достатніх підстав вважати доведеним свідоме ухилення батька від виконання батьківських обов’язків.
Верховний Суд погодився з таким висновком.
Які докази можуть мати значення
У подібних спорах важливе значення може мати сукупність доказів, які підтверджують існування обов’язку щодо утримання та свідоме небажання його виконувати.
Зокрема, це можуть бути рішення про стягнення аліментів, відомості про заборгованість, матеріали виконавчих проваджень, документи щодо застосування заходів до боржника, докази звернень по матеріальну допомогу та відмови її надавати.
Значення можуть мати також відомості про доходи особи та її реальну фінансову можливість виконувати обов’язок, листування, електронні повідомлення та показання свідків у сукупності з іншими доказами.
При цьому відсутність рішення про стягнення аліментів сама по собі не означає, що довести ухилення неможливо. Проте відсутність документально зафіксованих вимог щодо утримання може істотно ускладнити доказування.
Чи обов’язково батько має бути позбавлений батьківських прав
У цій справі відповідач не був позбавлений батьківських прав щодо сина.
Цю обставину суди враховували під час оцінки справи.
Однак із постанови Верховного Суду не випливає загальне правило, за яким встановити факт ухилення можна виключно щодо особи, яку раніше позбавили батьківських прав.
Ключове питання — чи існують належні та достатні докази свідомого ухилення від виконання обов’язку щодо утримання.
Верховний Суд не переоцінює докази
Позивачка також посилалася на показання одинадцяти свідків, які, на її думку, підтверджували позицію про ухилення батька.
Однак Верховний Суд нагадав про межі касаційного перегляду.
Встановлення фактичних обставин, дослідження доказів та визначення їхньої достовірності належать насамперед до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій.
Якщо докази були досліджені з дотриманням процесуальних норм, касаційний суд не повинен заново визначати, яким із них надати перевагу.
Що означає рішення Верховного Суду
Постанова має практичне значення для родин загиблих військовослужбовців, у яких виникають спори щодо розподілу одноразової грошової допомоги.
Головний висновок полягає в тому, що звернутися до суду після смерті військовослужбовця та вимагати встановлення факту ухилення одного з батьків від його утримання — можливо.
Але тривала відсутність спілкування чи допомоги сама по собі ще не гарантує позитивного рішення.
Для застосування частини другої статті 16-4 Закону №2011-XII необхідна переконлива сукупність доказів, яка дозволяє суду встановити саме свідоме ухилення від виконання передбаченого законом обов’язку.
У справі №584/661/24 таких доказів суд апеляційної інстанції не побачив, а Верховний Суд не знайшов підстав для скасування його рішення.
Постанова Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі №584/661/24 набрала законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню не підлягає.
