Київ, Україна – Сьогодні в Україні відбулося чергове, вже четверте за останні шість років, призначення Генерального прокурора. Ця подія знову піднімає гострі питання щодо стабільності правоохоронної системи та ефективності реформ, покладаючи повну відповідальність за її стан на Президента України Володимира Зеленського.
Загальновизнано, що саме Президент України Володимир Зеленський несе повну політичну та кадрову відповідальність за роботу правоохоронних органів. Жодне призначення керівника силового чи контролюючого відомства за час його президентства не відбувалося без його особистої санкції. Якщо ви прагнете зрозуміти глибину хаосу, відсутність стратегії та руйнування правоохоронних інституцій, достатньо поглянути на приклад органів прокуратури.
Кадрова нестабільність в Офісі Генпрокурора: Чотири очільники за шість років
За шість років президентства Зеленського Україна побачила чотирьох Генеральних прокурорів, тоді як термін повноважень Генпрокурора, згідно із законом, становить шість років. Між цими призначеннями були також періоди, коли обов’язки Генпрокурора виконували тимчасові особи, причому останній в.о. обіймав цю посаду понад сім місяців без жодного публічного конкурсу чи пояснень щодо зволікання з призначенням.
Зверніть увагу на “кадровий фінал” для попередніх Генпрокурорів:
- Руслан Рябошапка був звільнений зі скандалом після звинувачень у політичній невигідності.
- Ірина Венедіктова після звільнення обійняла посаду посла України у Швейцарії.
- Андрій Костін ще до завершення своєї каденції Генпрокурора був відправлений послом до Нідерландів після гучного всеукраїнського скандалу, пов’язаного з прокурорами-інвалідами.
Ця схема виглядає як нова форма політичного “заслання” у стилі Банкової: якщо посадовець не впорався або став незручним, його відправляють у дипломатичне турне за кордон.
Провал реформи прокуратури та ручне управління
Подібна кадрова чехарда у ключовому правоохоронному органі свідчить не лише про відсутність стабільності, а й є прямим доказом провалу реформи прокуратури, яку парламент намагався розпочати перед вступом Руслана Рябошапки на посаду.
В Офісі Генпрокурора склалася система ручного управління, де:
- Змінюють не правила, а людей під конкретні завдання.
- Не борються з корупцією, а перетасовують лояльних кадрів.
- Не утверджують правову систему управління, а лише імітують реформи.
Стан прокуратури є лише дзеркалом того, що відбувається у всій правоохоронній системі країни. Якщо Генпрокурор є тимчасовим і політично зручним, то й усі інші органи працюють не на закон, а на вказівки “згори”.
Питання до Президента: Куди ведуть кадрові перестановки?
Виникає логічне та просте питання до Президента України Володимира Зеленського: чи розуміє він, що ця кадрова нестабільність, ці ігри в перестановки та ситуативне керування вбивають віру в будь-які реформи?
Немає сильної держави без сильної, незалежної та стабільної системи правосуддя. Те, що ми бачимо зараз, — це не реформа, а управлінський безлад під президентською відповідальністю.
Михайло Рябець – екс-голова Центральної виборчої комісії.