Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області виніс вирок військовослужбовцю, який тричі самовільно залишав місце служби (СЗЧ) у період воєнного стану. Чоловіка визнали винним за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України та призначили 5 років позбавлення волі — мінімальне покарання, передбачене санкцією статті.
Згідно з матеріалами справи, обвинувачений — солдат мобілізаційного призову військової частини (посада сапера-розмінувальника-електрика) — здійснював такі дії:
- у січні 2024 року не повернувся з відпустки та був відсутній 11 діб;
- з березня по листопад 2024 року — понад 7 місяців не з’являвся на службу (до моменту виявлення та доставлення правоохоронцями);
- у січні–травні 2025 року — повторно відсутній понад 3 місяці, аж до затримання в Ужгороді.
Після другого епізоду військовий добровільно висловив бажання повернутися до служби, його доставили до частини та повторно зарахували (грудень 2024). Однак у січні 2025 року він знову самовільно покинув підрозділ.
У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав вину, щиро каявся та заявив про бажання продовжити службу в ЗСУ. Суд врахував пом’якшуючу обставину — каяття, але також обтяжуючу — повторність вчинення злочину. Інших пом’якшуючих обставин (наприклад, добровільне повернення після третього епізоду) виявилося недостатньо для застосування більш м’якого підходу.
Важливо: Згідно із Законом № 2839-IX (чинний з січня 2023 року), за ч. 5 ст. 407 ККУ в умовах воєнного стану виключено застосування умовного покарання, звільнення від відбування (ст. 75 КК) чи призначення менш суворого виду покарання. Тому суди по всій Україні в подібних справах 2024–2025 років стабільно призначають саме реальне позбавлення волі від 5 років.
Початок строку відбування покарання обчислюється з моменту затримання — 5 травня 2025 року. Запобіжний захід — тримання під вартою — залишено до набрання вироком законної сили. Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів.
Цей випадок — черговий приклад жорсткої судової практики щодо СЗЧ у воєнний час: навіть при повному визнанні вини та каятті мінімальний реальний термін становить 5 років. Водночас до серпня 2025 року діяв спрощений механізм повернення без кримінальної справи — на жаль, у цій ситуації він уже не застосовувався.
Джерело: вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (справа внесена до ЄРДР № 62024140160000084).