Ухилення від призову Тячівський район стало предметом розгляду у місцевому суді, де слухали справу жителя Донеччини, який через релігійні переконання відмовився від мобілізації. 46-річний машиніст, що зареєстрований на Донеччині, але фактично проживає на Закарпатті, отримав повістку в лютому 2025 року, пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним, проте до пункту збору так і не з’явився.
Ця справа порушує складне питання балансу між конституційним обов’язком захищати державу та правом на свободу віросповідання, особливо у час воєнного стану. Судова практика щодо подібних випадків в Україні залишається неоднозначною, що додає важливості кожному конкретному рішенню.
Деталі справи: позиція обвинуваченого та свідків
Під час судового засідання обвинувачений свою вину не визнав. Він пояснив, що є Свідком Єгови протягом майже 30 років і його релігійні переконання категорично забороняють брати до рук зброю.
Чоловік наголосив, що неодноразово звертався до територіального центру комплектування (ТЦК) із заявами про заміну військової служби на альтернативну (цивільну), бажаючи бути корисним державі іншим способом. На його думку, відмова від військової служби — це його відповідальність перед Богом.
Свідчення у суді дали також представники ТЦК та релігійної громади:
- Начальник адміністративного відділення ТЦК зазначив, що обвинувачений отримав повістку належним чином і був попереджений про кримінальну відповідальність. Він підкреслив, що під час дії воєнного стану альтернативна служба не передбачена.
- Священнослужитель Свідків Єгови підтвердив, що обвинувачений є членом їхньої спільноти з 1997 року. За його словами, віровчення забороняє членам громади носити зброю та бути військовозобов’язаними.
Судове рішення та правові наслідки
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, суд визнав його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації). Суд при призначенні покарання врахував особу обвинуваченого, його щире переконання та відсутність судимостей у минулому.
“В умовах воєнного стану обов’язок захисту Вітчизни, закріплений у Конституції, є пріоритетним. Водночас суд враховує позицію обвинуваченого, який не мав наміру ухилятися від виконання обов’язків загалом, а прагнув замінити їх на альтернативні через релігійні мотиви”, — прокоментував ситуацію юрист, що спеціалізується на військовому праві.
Суд призначив покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Проте, на підставі ст. 75 КК України, обвинуваченого звільнили від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки. Якщо протягом цього часу чоловік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки, судимість буде погашена.
Автор – Марія Приходько.