Питання майбутнього мільйонів українських шукачів притулку в Європі набуває нової гостроти через юридичні нюанси європейського законодавства. Тимчасовий захист українців у ЄС наразі не є прямим шляхом до отримання статусу довгострокового резидента, оскільки цей період не зараховується автоматично до необхідного п’ятирічного стажу проживання.
Ця новина стала холодним душем для багатьох родин, які вже понад два роки будують життя в Польщі, Німеччині чи Чехії. Люди, які інтегрувалися, знайшли роботу та віддали дітей до місцевих шкіл, опинилися перед бюрократичною стіною, яку не так просто подолати без системних змін у законодавстві ЄС.
Спецпосланниця Європейського Союзу з питань українців Ілва Йоганссон чітко дала зрозуміти: чинні правила Директиви 2003/109/EC про статус довгострокових резидентів не передбачають автоматичного врахування терміну тимчасового захисту. Це означає, що лічильник “п’яти років для ПМП” для багатьох може початися з нуля лише після зміни правового статусу на загальних підставах.
Пастка “Тимчасового захисту”: юридичний аспект
Основна проблема криється в самій природі механізму Temporary Protection Directive. Вона створювалася як екстрений захід, а не як міграційний інструмент для постійного поселення. Через це виникає правова колізія, яку Брюссель поки що не поспішає вирішувати на загальному рівні.
За словами пані Йоганссон, спроби модернізувати правила та зробити їх більш лояльними до українців зіткнулися з опором окремих держав-членів. Країни ЄС поки що не готові до створення єдиного “українського” стандарту переходу на постійне проживання, побоюючись надмірного навантаження на соціальні системи.
Ситуація на сьогодні виглядає наступним чином:
- Стандартний термін для отримання статусу довгострокового резидента ЄС — 5 років легального проживання.
- Час під тимчасовим захистом часто класифікується як “особливий статус”, що не дає права на накопичення цього стажу.
- Кожна країна має право самостійно вирішувати, чи зараховувати ці роки повністю, частково або взагалі ігнорувати їх.
Що кажуть експерти та офіційні особи
Юристи з міграційного права зазначають, що така невизначеність створює ризики “правового вакууму”. Якщо війна триватиме, а термін дії Директиви (який наразі продовжено до березня 2026 року) закінчиться, мільйони людей можуть стати нелегалами або будуть змушені терміново шукати альтернативні візи.
“Ми бачимо, що політична воля до створення спільного європейського рішення щодо українців після війни наразі відсутня. Це змушує столиці — від Варшави до Берліна — розробляти власні, часто точкові механізми легалізації”, — коментує ситуацію правовий аналітик Ігор Олексюк.
Національні стратегії: як країни ЄС рятують ситуацію
Оскільки Брюссель не дає універсальної відповіді, держави переходять до “плану Б” — використання національних дозволів на проживання (ВНП). Це дає змогу залишити кваліфіковані кадри та платників податків у себе, не чекаючи на рішення Єврокомісії.
Ось як виглядає ситуація в ключових країнах-партнерах:
- Польща: Уряд уже готує масштабну програму переведення українців зі статусу UKR на спеціальні картки тимчасового побиту (Karta pobytu), які видаватимуться на 3 роки.
- Німеччина: Берлін розглядає можливість суттєвого зниження порогу заробітної плати для отримання робочих посвідок. Це дозволить українцям перейти з “гуманітарного” статусу на “трудовий”, який вже веде до ПМП.
- Чехія: Впроваджується спеціальний тип дозволу на проживання для тих, хто не користується соціальною допомогою та має стабільний дохід.
Перешкоди на шляху до постійного проживання
Навіть якщо країна погоджується зарахувати роки захисту, претендентам доведеться відповідати жорстким критеріям. Google Discover часто висвітлює ці вимоги як ключові для успішної інтеграції.
Основні вимоги для переходу на національні дозволи:
- Фінансова незалежність: Наявність офіційного трудового контракту та доходу, достатнього для утримання сім’ї без допомоги держави.
- Мовний бар’єр: Підтвердження знання державної мови на рівні B1 або вище (у більшості країн).
- Відсутність судимостей: Бездоганна репутація перед законом країни перебування.
- Сплата податків: Підтвердження безперервних внесків до системи соціального страхування.
Чого очікувати далі?
Ситуація з тимчасовим захистом українців у ЄС залишається динамічною. Попри слова Ілви Йоганссон про відсутність автоматизму, тиск з боку бізнес-асоціацій Європи може змінити стан справ. Європейська економіка відчуває брак робочих рук, і українці вже стали важливою частиною ринку праці.
За прогнозами аналітиків, 2025 рік стане вирішальним у питанні трансформації статусів. Найімовірніше, ми побачимо “клаптеву ковдру” з різних національних правил, де кожна країна буде змагатися за найбільш інтегровану частину української діаспори.
Для самих українців це означає одне: не варто чекати на автоматичні подарунки від бюрократії ЄС. Найкраща стратегія зараз — це офіційне працевлаштування, вивчення мови та моніторинг локальних законодавчих змін у країні перебування.
Автор: Іван Каменяш