Восьмий апеляційний адміністративний суд 20 червня задовольнив позов Міністерства юстиції й заборонив політичну партію “Опозиційна платформа — за життя”. За інформацією представниці Мін’юсту, представник від ОПЗЖ брав участь у засіданні через відеоконференцію.
Через те, що суд не допустив журналістів на до зали засідань, аргументи сторін процесу не відомі й стануть доступними лише після оприлюднення повного рішення суду. Формально всі засідання по забороні партій є відкритим, втім на більшість з них журналістів не допускають без пояснення причин або ж посилаються на карантинні обмеження».
За рішенням суду щодо партії ОПЗЖ, майно цієї політсили передано на користь держави. Це рішення можна оскаржити протягом 20 днів у Верховному Суді.
Таким чином, ОПЗЖ — це вже 11 партія, діяльність якої заборонено в судовому порядку. Разом з тим, це єдина парламентська партія із значним представництвом у місцевих радах.
Водночас наразі тільки зараз на засіданні Уряду було схвалено проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо наслідків ухвалення судом рішення про заборону політичної партії для статусу депутатів місцевих рад».
Проектом пропонується передбачити однією з підстав дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради набрання законної сили рішенням суду про заборону діяльності політичної партії, від місцевої організації якої висувалася та була обрана відповідна особа, а також входження депутата місцевої ради до депутатської фракції місцевої організації такої партії.
Фактично правового механізму відсторонення депутатів місцевих рад наразі немає.
Рішення суду про заборону «Опозиційної платформи – За життя» є «правовим нігілізмом» та «грубим порушенням прав партії» – про це у коментарі Радіо Свобода зазначив співголова ОПЗЖ Юрій Бойко, який каже, що є «єдиним з її керівників, які наразі в Україні».
«Рішення продиктоване суто, як колись казали, «революційною доцільністю». Тобто ухвалене з політичних мотивів, а не в рамках чинного законодавства… Я вже казав, що війна чітко розділила людей на вірних країні, своїй присязі, виборцям та на тих, хто був у партії суто з кон’юнктурних міркувань. Тому принцип колективної відповідальності тут геть недоречний», – вважає Бойко.