Сміття на Тисі в Закарпатті стало справжнім «візитною карткою» паводкового сезону, коли замість кришталевої гірської води руслом пливуть тонни пластику, побутових відходів та деревини прямо до кордонів Європейського Союзу.
Фотографія, що облетіла мережу, нагадує кадри з апокаліптичного фільму: стара дерев’яна лодка буквально затиснута між пластами непотребу. Це не просто естетична проблема. Це екологічна бомба сповільненої дії, яка кожного разу детонує під час підняття рівня води в річках.
Масштаби лиха: цифри, що шокують
Кожного разу, коли на Закарпатті випадають рясні опади, Тиса перетворюється на конвеєрну стрічку. Вона справно доставляє «подарунки» від мешканців прибережних сіл до наших сусідів — угорців. За оцінками екологічних інспекторів, під час пікових паводків щільність сміттєвих заторів може досягати такої сили, що вони здатні пошкодити опори мостів.
Ось лише декілька фактів про ситуацію на воді:
- Понад 70% вмісту сміттєвих островів складає ПЕТ-пляшка та скляна тара.
- У період активного танення снігу швидкість течії дозволяє сміттю долати шлях до кордону з Угорщиною за лічені години.
- Вартість очищення русла та утилізації зібраного непотребу щороку обходиться бюджету у мільйони гривень.
Ситуація з року в рік повторюється за одним сценарієм: люди скидають сміття у яри та на береги, вважаючи, що «велика вода все забере». І вона забирає. Але не в небуття, а в сусідню державу, де на нас чекають не лише штрафні санкції, а й репутаційні втрати.
Технології на службі екології: як працює «сміттєва пастка»
Угорська сторона вже давно перейшла від дипломатичних нот до конкретних дій. Поблизу міста Вашарошнамень встановлено спеціальне обладнання, яке в автоматичному режимі виловлює пластик з води. Проте потужності техніки не безмежні.
«Ми бачимо критичне накопичення відходів саме в прикордонних зонах. Коли затори стають надто щільними, техніка просто не встигає їх розбирати. Це системна проблема, яка вимагає не лише будівництва заводів, а й зміни свідомості кожного мешканця в верхів’ях річок», — коментує ситуацію інженер-гідролог Василь Михайлишин.
Проблема поглиблюється тим, що значна частина пластику з часом перетворюється на мікропластик. Він осідає в мулі, потрапляє в організми риб і, зрештою, в питну воду. Те, що ми бачимо на поверхні — лише вершина айсберга.
Чому сміттєпереробні заводи не рятують ситуацію?
На Закарпатті вже багато років тривають дискусії щодо будівництва потужних сміттєпереробних об’єктів. Проте шлях від проєкту до реалізації виявився занадто довгим.
- Логістичні труднощі: у гірських районах важко організувати централізований вивіз відходів через складний рельєф та відсутність доріг до віддалених присілків.
- Відсутність культури сортування: навіть за наявності баків, значна частина населення продовжує використовувати береги річок як безкоштовні сміттєзвалища.
- Економічний фактор: переробка пластику, що побував у воді, значно дорожча, оскільки він забруднений мулом та органікою.
Зараз активісти та міжнародні організації намагаються впроваджувати локальні ініціативи. Встановлення сіток-вловлювачів на малих притоках Тиси дає певний результат, але це боротьба з наслідками, а не з причиною.
Екологічна дипломатія: погляд з того боку кордону
Для Угорщини сміття на Тисі — це не лише екологічне питання, а й питання безпеки. Затори з пляшок та колод можуть спровокувати штучні паводки, підтоплюючи населені пункти.
Минулого року угорські водники зафіксували рекордну кількість відходів, що перетнули кордон. Це змушує європейських політиків знову піднімати питання про посилення екологічного моніторингу на кордоні з Україною. Поки ми дискутуємо, річка продовжує нести свій брудний вантаж.
Що може зробити кожен з нас?
Зміна ситуації починається не в кабінетах міністрів, а на подвір’ї кожного господарства.
- Відмова від стихійних сміттєзвалищ: краще заплатити за вивіз сміття, ніж потім лікувати хвороби, спричинені забрудненою водою.
- Компостування: органічні відходи складають левову частку сміття, яке можна перетворити на добриво, не викидаючи в річку.
- Підтримка екоініціатив: участь у прибиранні берегів навесні реально зменшує кількість пластику, який попливе під час наступного паводку.
Тиса — це артерія нашого краю. І зараз ця артерія забита пластиковими тромбами. Якщо ми не почнемо лікування негайно, наслідки будуть катастрофічними для всього регіону.