Традиції ромської громади Закарпаття, особливо ті, що стосуються прощання з померлими, часто викликають подив у сторонніх спостерігачів. Гучна музика, великі зібрання та щедрі частування можуть здатися “святкуванням” на похоронах. Однак ці обряди є глибоким культурним вираженням поваги, любові та пам’яті про померлого, а не проявом радості.
Смерть як Перехід, а не Кінець
У ромській філософії смерть сприймається не як остаточний фінал, а як важливий перехід душі до іншого світу. Усі ритуали спрямовані на те, щоб гідно провести людину, забезпечивши її спокій у потойбіччі, і водночас віддати данину її життю.
- Музика як Пошана: Присутність оркестру та виконання народних ромських пісень на похороні — це найяскравіша відмінність. Роми є народом, який високо цінує музику, і виконання улюблених мелодій покійного або жвавих мелодій, що символізують життя, — це спосіб висловити велику любов і шану. Це не музика для танців, а музика для вшанування.
- Багатолюдність: Похорони завжди багатолюдні, збирають усю велику родину, включно з далекими родичами. Це підкреслює першочергове значення родини та громади в ромській культурі.
Традиції Поминальних Днів
Ромські поминальні обряди, включно з “дев’ятиною”, “сороковиною” та “роковиною”, є дуже важливими та, як правило, щедрими.
- Щедрий Поминальний Обіт: На поминальні обіди збираються сотні людей. Це не просто їжа, а спосіб символічно підтримати пам’ять про померлого та об’єднати громаду в горі.
- Символічні Жертви: Залишки їжі іноді закопують у землю як символічний дар покійному. Також існує звичай на кладовищі пригощати одне одного та виливати трішки напою на могилу. Це висловлює турботу про померлого, щоб його душа не була голодною чи спраглою.
День Пам’яті на Закарпатті
Що стосується Дня пам’яті померлих 1 листопада, ця традиція є загальнозакарпатською. Вона прийшла із західної християнської культури (День усіх святих) і була перейнята більшістю населення регіону, включно з ромами. У цей день жителі масово відвідують кладовища, запалюють лампадки та приносять квіти, вшановуючи всіх своїх предків.
Таким чином, “святкування” на похоронах у закарпатських ромів — це насправді гучне та шанобливе прощання, яке глибоко вкорінене в їхній культурі та філософії життя.