Обожнюю своє місто, пишаюсь ним, і його мешканцями. Але черствість та байдужість сьогодні вразила!
Не говорю вже про супровід воїнів, це окрема болюча тема. Кожен кудись поспішає, робить вигляд що не бачить кортеж. Всі кудись мчать, ніби завтра не настане, а для полеглого воїна, який віддав своє життя за кожного з нас, завтра вже точно не буде, це його остання путь.
Але сьогодні мені соромно за Виноградів, по-справжньому соромно. Як так? Звідки ця байдужість?
Які спогади в родини залишаться? Сім’я, яка залишилась без дому, рідної людини, згадуватиме місто, якому був не потрібен їхній захисник, його подвиг і жертва.
Мільйони причин можна знайти, щоб не прийти попрощатися з воїном, підтримати родину у горі.
Але направду чи причина це?
Михайло Роман – депутат Виноградівської міської ради,волонтер.