Віцепрем’єрка та очільниця МЗС Угорщини Аніта Орбан заявила про старт угорсько-українських експертних зустрічей в онлайн-режимі. За її словами, цей крок спрямований на «відбудову двосторонніх відносин», де головним пріоритетом Будапешта залишається «послідовний захист прав національних меншин».
Зміна влади в Угорщині та прихід уряду Петера Мадьяра (партія «Тиса») принесли нову риторику — Будапешт задекларував підтримку суверенітету України та відмовився від проросійського курсу Віктора Орбана. Проте перші практичні кроки свідчать: тиск на Київ не зменшився, а вимоги нового уряду стали навіть жорсткішими та більш безкомпромісними.
Пастка «демократичного» тиску
За часів Віктора Орбана та Петера Сіярто угорські претензії щодо Закарпаття мали відверто деструктивний характер і супроводжувалися блокуванням євроінтеграції України на догоду Кремлю. Це дозволяло Києву та західним партнерам апелювати до того, що позиція Будапешта є політично вмотивованою та проросійською.
Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Нове керівництво МЗС Угорщини веде діалог виключно мовою європейського права, апелюючи до Копенгагенських критеріїв. Оскільки новий угорський уряд сприймається в Брюсселі як рукостислий та демократичний, його вимоги вже не виглядають «капризами», що грають на руку Москві. Це створює додатковий руйнівний пресинг на Україну.
Чому нові вимоги Будапешта є нереалістичними?
Джерела та риторика угорської сторони вказують на те, що теперішні запити Будапешта виходять далеко за межі тих компромісів, які Україна вже ухвалила у 2023–2024 роках (коли було повернуто значну частину прав на навчання мовами меншин).
Спроба витиснути з Києва нові, ще більш радикальні поступки в умовах повномасштабної війни є абсолютно відірваною від реальності з кількох причин:
- Питання національної безпеки: Україна не піде на створення штучних адміністративних чи політичних анклавів.
- Державні інтереси: Інтеграція громад у загальноукраїнський простір (зокрема, через обов’язкове знання державної мови для складання НМТ та державної служби) є червоною лінією, яку Київ не перетне.
- Суспільний договір: Будь-які надмірні односторонні поступки іноземній державі під час війни будуть вкрай болісно сприйняті українським суспільством.
Коментар експерта: > «Теперішні вимоги нового уряду Угорщини виглядають навіть жорсткішими, ніж за часів Орбана, і вони неминуче приведуть переговори у глухий кут. Україна фізично і політично не виконає їх, це зараз нереально. Вихід із цієї ситуації лише один: Будапешт має адаптувати свої вимоги виключно до стандартів законодавства ЄС — не менше, але й не більше».
Міст, який має єднати, а не руйнувати
Теза Аніти Орбан про те, що угорська громада Закарпаття — це «міст між двома країнами», звучить гарно. Проте міст має з’єднувати обидва береги на засадах взаємоповаги, а не слугувати інструментом для диктату умов з боку Будапешта.
Україна довела свою готовність до європейського діалогу, реформувавши законодавство про нацменшини відповідно до рекомендацій Венеційської комісії. Якщо команда Мадьяра дійсно прагне «нового процесу», їм доведеться спуститися на землю і шукати баланс між своїми амбіціями та українськими реаліями. В іншому випадку, гучно анонсований «прорив» у відносинах завершиться черговим дипломатичним пат-позицією.
