Біль очікування змінився на гіркоту остаточного прощання. Для родини солдата Василя Котобея довгі місяці невідомості завершилися трагічною звісткою, яка сколихнула всю Виноградівську громаду. Війна забирає найкращих, залишаючи в серцях близьких пустку, яку не заповнити словами, проте пам’ять про чин захисника житиме у назвах вулиць та спогадах земляків.
Василь Котобей Виноградів назавжди запам’ятає як людину честі, котра без вагань стала на захист суверенітету України у найважчі часи. Офіційне підтвердження загибелі військовослужбовця надійшло після тривалих експертиз, що поставили крапку в історії пошуків, які тривали з літа минулого року.
Трагедія під Покровськом: як обірвався шлях воїна
Василь Васильович Котобей, 1978 року народження, був мешканцем міста Виноградів. Його життєвий шлях був тісно пов’язаний із рідним краєм, де він працював та виховував майбутнє покоління. Проте виклики часу змусили його змінити цивільний одяг на військовий однострій.
Останній бій солдата відбувся на Донеччині. За даними Виноградівської міської ради, зв’язок із захисником перервався 25 червня 2024 року. Це сталося поблизу населеного пункту Сокіл Покровського району — на одній із найбільш гарячих ділянок фронту, де ворог не припиняє масованих штурмів.
Понад пів року Василь вважався зниклим безвісти. Рідні та друзі до останнього плекали надію на диво — полон чи поранення, яке дало б шанс на повернення. Проте процедура ідентифікації, яка завершилася у лютому 2026 року, принесла невтішний вердикт.
Хронологія подій та офіційні дані
Процес визнання військовослужбовця загиблим є складним юридичним та етичним етапом для кожної родини. У випадку з Василем Котобеєм ключовими стали такі факти:
- Дата зникнення: 25 червня 2024 року.
- Локація: Околиці села Сокіл, Донецька область.
- Статус: На підставі Постанови про ідентифікацію особи від 17 лютого 2026 року офіційно визнаний загиблим.
- Приналежність: Виноградівська територіальна громада.
Виноградівська міська рада та виконавчий комітет висловили глибоке співчуття родині полеглого. Смерть солдата — це втрата не лише для сім’ї, а й для всього Закарпаття, яке продовжує платити непомірну ціну за право бути вільним.
Важливість ДНК-експертизи та ідентифікації
У сучасних реаліях війни ідентифікація за ДНК залишається єдиним надійним способом повернути воїна “на щиті”, коли обставини бою не дозволяють евакуювати тіло негайно. Постанова про ідентифікацію, видана правоохоронними органами, є юридичним документом, що дозволяє громаді гідно вшанувати пам’ять захисника та забезпечити соціальні гарантії для його сім’ї.
Коментуючи ситуацію з ідентифікацією військових, юрист у сфері військового права зазначає:
“Процес впізнання через генетичну експертизу може тривати місяцями через велике навантаження на лабораторії та складність збору біологічних матеріалів. Однак саме цей документ стає остаточним підтвердженням для держави та громади, що воїн виконав свій обов’язок до кінця”.
Пам’ять про Героя у Виноградові
Виноградівщина завжди славилася своїми відважними синами. Василь Котобей став у стрій разом із тими, хто тримає небо над нами. Його загибель — це чергове нагадування про те, наскільки близько фронт, навіть якщо він за сотні кілометрів фізично.
Містяни згадують Василя як надійного товариша та щиру людину. У соціальних мережах друзі діляться спогадами про його доброту та готовність завжди прийти на допомогу. Сьогодні Виноградів схиляє голови у жалобі.
Що ми можемо зробити для вшанування пам’яті?
Громадські активісти та місцева влада закликають мешканців регіону долучатися до заходів прощання, які відбудуться найближчими днями. Традиційно на Закарпатті Героїв зустрічають «живим коридором», демонструючи єдність та повагу.
- Слідкуйте за офіційними повідомленнями щодо часу та місця поховання.
- Допомагайте родинам загиблих через волонтерські ініціативи.
- Зберігайте пам’ять про подвиг, розповідаючи дітям про ціну миру.
Василь Котобей залишиться в історії Виноградова як символ незламності. Його ім’я буде вписане у літопис визвольної боротьби України XXI століття.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Автор: Іван Каменяш