Станом на лютий 2026 року питання ужгородського метрополітену знову стає предметом палких обговорень серед містян. Поки одні сприймають це як вічний закарпатський жарт, інші нагадують про реальні потреби у розвантаженні центральних вулиць міста. Ми вирішили нагадати, з чого починалася ця історія та які перспективи розвитку транспортної мережі Ужгорода існують сьогодні.
В останні дні мережею шириться чергове «підтвердження» існування легендарного ужгородського метрополітену. На фото — кореспондентка на тлі сучасного входу зі світловим табло «Метро Ужгород». Ми розібралися, чи варто готувати жетони.
Міф, що став віральним
Для жителів Закарпаття фраза «зустрінемося на станції “Минайська”» давно стала локальним мемом. Проте для тих, хто не знайомий із місцевим гумором, нове фото, згенероване штучним інтелектом, виглядає надто реалістично.
На зображенні ми бачимо дівчину-репортера у зимовому одязі, а позаду неї — освітлений ескалаторний спуск. Табло виконане у національних кольорах, що додає знімку «офіційності».
Чому це фейк? (Аргументи для скептиків)
Попри візуальну привабливість, фото має кілька очевидних ознак підробки:
- Географія та логіка: Ужгород — місто на дериваційному каналі та річці Уж з непростими ґрунтами. Будівництво метро тут не лише недоцільне через невелику кількість населення, а й технічно надскладне.
- Помилки ШІ: Якщо придивитися до написів на мікрофоні та нашивці «журналістки», можна помітити «кашу» з літер. Нейромережі все ще мають труднощі з чітким відтворенням тексту на дрібних деталях.
- Архітектура: Будинки на задньому плані мають дещо розмиті форми, які не відповідають реальній забудові жодного з районів Ужгорода.
Реальність vs Віртуальність
Насправді в Ужгороді триває робота над іншим масштабним транспортним проєктом — розбудовою євроколії для сполучення з країнами ЄС. А «метро» так і залишається частиною закарпатського фольклору.